Перші слова можуть з’являтися в різний час. Одна дитина в півтора року вже називає знайомі речі, інша частіше показує на них пальцем і користується короткими звуками.
Але оцінювати розвиток мовлення лише за кількістю слів недостатньо. Важливо, чи дитина розуміє звернення, намагається поділитися увагою, користується жестами та поступово опановує нові способи спілкування.
Якщо щось непокоїть, не потрібно чекати до трьох років: рання оцінка допомагає з’ясувати причину та обрати підтримку.
Спокійна розмова з лікарем допомагає зрозуміти, чи потрібна дитині підтримка в розвитку мовлення.
Дитина втратила слова, жести або інші вміння, якими вже користувалася. Зверніться до педіатра без зволікання, навіть якщо загальна сума балів невелика.
Є підозра на зниження слуху: дитина не реагує на звуки, часто не відгукується на звернення, має повторні проблеми з вухами. Потрібна перевірка слуху.
Майже немає спроб контакту чи спільної уваги, дитина не вказує на цікаві предмети або важко залучається до взаємодії. Це привід оцінити розвиток комплексно, а не робити висновок лише за мовленням.
Раптове порушення мовлення супроводжується слабкістю, судомами, порушенням свідомості чи іншими гострими неврологічними ознаками. Викликайте екстрену медичну допомогу за номером 103.
Мовлення розвивається не за календарем до дня. Наведені етапи - це навички, які вже демонструє більшість дітей відповідного віку, а не вимоги до кожної дитини. Якщо певної навички немає, це причина придивитися й поговорити з лікарем, а не привід ставити діагноз за таблицею.
| Вік | На що звернути увагу |
|---|---|
| Приблизно 12 місяців | Дитина може осмислено звертатися до близького дорослого («мама», «тато» або інша власна назва), махати «па-па», розуміти просте «ні». |
| Близько 15 місяців | Пробує назвати ще один-два предмети або явища; дивиться на знайомий предмет, коли його називають; показує, щоб попросити допомоги. |
| Близько 18 місяців | Пробує вимовляти три й більше слів, крім звертань до батьків; виконує просту однокрокову інструкцію без жестової підказки. |
| Близько 24 місяців | Поєднує щонайменше два слова в коротке повідомлення, показує названі предмети в книжці, розуміє назви частин тіла. |
| Близько 30 місяців | Словник розширюється приблизно до 50 слів; з’являються поєднання слів із дією, наприклад «кіт спить»; дитина називає предмети на малюнках. |
| Близько 36 місяців | Може підтримати коротку розмову з почерговими репліками, ставити прості запитання, називати дію на малюнку; її мовлення здебільшого зрозуміле людям поза сім’єю. |
Коли дитина вимовляє слово по-своєму, але стабільно використовує його з певним значенням, це теж важлива спроба мовлення. Наприклад, «бі-бі» щоразу на позначення машини - не те саме, що випадкове повторення звуку.
Водночас не потрібно зводити оцінку до підрахунку кожного звуконаслідування.
Слід враховувати спілкування обома мовами, а не оцінювати лише одну. Саме по собі двомовне середовище не спричиняє мовленнєвого розладу.
Дитина може ще мало говорити, але впізнавати назви предметів, реагувати на прості прохання, шукати очима згадану іграшку. Це важливі відомості для фахівця. Якщо ж малюк не розуміє звичних прохань, причина може бути пов’язана не лише з мовленням, а й зі слухом чи іншими особливостями розвитку.
Показати пальцем на собаку, поглянути на дорослого, щоб поділитися враженням, простягнути чашку по допомогу - теж спілкування. Важливо, чи дитина користується цими способами з власної ініціативи. Жести не скасовують потреби оцінити мовлення, але дають цінну картину комунікації.
Навіть якщо дитина пройшла обстеження слуху після народження, за нових підозр його варто перевірити знову. Слух може змінюватися, а часті запальні захворювання середнього вуха іноді впливають на те, як дитина чує мовлення.
Також оцінюють гру, наслідування й обмін увагою з дорослим.
Зверніться до педіатра чи сімейного лікаря, якщо дитина не досягає очікуваних вікових етапів або вас непокоїть розвиток. Особливо важливо не відкладати консультацію, коли:
Немає помітних спроб спілкуватися словами, звуками або жестами
Дитина майже не намагається вимовляти осмислені слова або не виконує простих прохань
Не поєднує два слова у власне повідомлення
Мовлення дуже обмежене, складно висловити потребу чи підтримати простий обмін репліками
Також варто звернутися, якщо до труднощів із мовленням додаються проблеми з розумінням, жестами, слухом чи іншими навичками розвитку.
Окрема насторожувальна ознака - дитина втратила вміння, якими вже користувалася. Тут не варто чекати наступного планового вікового огляду.
Відсутність конкретної навички ще не означає розладу: фахівець оцінює дитину загалом, а не за одним критерієм.
Перший крок. Розкажіть, які слова і жести дитина використовує, як розуміє звернення, коли помітили особливості та чи були проблеми зі слухом. Лікар оцінить загальний розвиток і визначить подальші кроки.
За потреби лікар скерує до спеціаліста, який обстежує слух дитини. Реакція на побутові звуки не завжди дає змогу виключити порушення слуху.
Допоможе оцінити розуміння, активне мовлення, комунікативні навички та запропонує вправи й стратегії взаємодії, відповідні віку та потребам. Профіль логопеда-дефектолога Світлани Володимирівни Довжинець.
Якщо труднощі стосуються не лише мовлення, лікар може запропонувати комплексне оцінювання розвитку або послуги раннього втручання - підтримку дитини та сім’ї в щоденному середовищі. В Україні раннє втручання передбачене для дітей від народження до чотирьох років.
Не всі діти, які мало говорять, мають однакову причину труднощів. Саме тому немає універсальної вправи чи процедури, яка підходить кожній дитині без оцінювання.
Мовлення найкраще включається в живу взаємодію, а не в перевірку «скажи правильно». Спробуйте прості дії, які можна повторювати без спеціального обладнання:
Вони корисні, але якщо є ознаки затримки чи інші підстави для занепокоєння, зверніться до фахівця. Більше про етапи й підтримку - на зустрічі «Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 3 років».
Одна особливість ще не визначає діагноз. Однак приблизно у 18 місяців більшість дітей уже намагаються сказати кілька інших слів. Варто обговорити це з педіатром, особливо якщо дитина не розуміє простих прохань або майже не використовує жести.
Не варто відкладати оцінку. Добре розуміння мовлення - важлива навичка, проте до двох років зазвичай з’являються поєднання щонайменше двох слів. Педіатр і фахівець із мовлення допоможуть визначити, чи потрібна підтримка.
Так, якщо є мовленнєві труднощі або інші підозри. Реакція на окремі звуки не гарантує, що дитина однаково добре чує всі звуки мовлення. Обговоріть спосіб перевірки з лікарем.
Ні. Дві мови самі по собі не спричиняють мовленнєвого розладу. Оцінюють усі слова й навички дитини в мовах, якими вона користується. Якщо виникають сумніви, фахівцеві потрібно розповісти про обидві мови.
Для малюків живе спілкування, гра й спільне читання важливіші за пасивний перегляд. Екран не повинен замінювати розмови з дорослими або відкладати звернення по допомогу, якщо є труднощі.
Ні. Самої затримки мовлення недостатньо для такого висновку. Фахівці розглядають також спільну увагу, соціальну взаємодію, гру, сенсорні та інші особливості розвитку. Водночас за помітних труднощів комунікації важливо пройти комплексне оцінювання.
У віці від одного до трьох років важливо помічати не лише слова, а й те, як дитина розуміє звернення, користується жестами, ділиться увагою та вчиться спілкуватися щодня. Вікові орієнтири допомагають вчасно побачити можливі труднощі, але не замінюють індивідуального оцінювання.
Якщо мовлення розвивається повільно або є інші тривожні ознаки, почніть із консультації педіатра, а за потреби - перевірки слуху й допомоги фахівця з мовлення. Рання підтримка не вимагає чекати, поки проблема стане очевиднішою.
Інформація в цій статті має освітній характер і не замінює індивідуальну консультацію лікаря або іншого профільного фахівця. Якщо розвиток дитини вас непокоїть, зверніться до педіатра.
Практична зустріч для мам, які хочуть розуміти, як формується мовлення дитини в перші три роки життя і не пропустити важливі зміни.
Блювання й діарея у дитини: симптоми ротавірусу та норовірусу, як правильно відпаювати, коли потрібен лікар і як запобігти зараженню.
Читати →
ГРВІ - одна з найпоширеніших причин дитячих захворювань. До цієї групи належать різні вірусні інфекції: звичайна застуда, грип та інші інфекції дихальних шляхів.
Читати →